Як тільки десь у центрі Львова у розмитий несправним водогоном ґрунт провалюється бруківка, починає посилено працювати фантазія городян, мовляв, відкрився якийсь середньовічний підземний хід, підвал чи крипта. Фантазія фантазією, а підземний Львів дійсно є. Про деякі його пам'ятки – ця розповідь.
Наприкінці XIX століття був відкритий підземний хід, який пролягав між монастирем бернардинів і монастирем кларисок, – приблизно у тому місці, де тепер розташоване кафе “Глинянська вежа”. У проході знайшли чимало людських кісток. Європа саме переживала часи розквіту позитивізму, антиклерикальні настрої для багатьох вважалися правилом доброго тону. Тому відразу ж виникла легенда про те, що цей підземний хід прокопали черниці-клариски та монахи-бернардинці. Через нього вони начебто ходили одне до одного в гості (зрозуміло, не для спільних молитов). Ця легенда побутує і досі. Але насправді все було зовсім не так.

У Львові живуть мисливці, які вважають - для того щоб розпочати сезон полювання не обов’язково виїжджати за місто. Свої мисливські трофеї вони здобувають під землею - у тій частині міста, про існування якої більшість львів’ян навіть не здогадується. Бажаєте приєднатись? Тоді ні пуху, ні пера! Здобичі вистачить на всіх. Львівські підземні ходи багаті на дичину.

Для Андрія, Павла, Василя та Едуарда полювання це спорт, гра, яка стала сенсом життя. На протязі восьми років, незмінно, кожної неділі вони беруть у руки зброю і спускаються під місто, щоб продовжити своє змагання. Зброя, яку вони використовують – досить незвична, та і дичина теж нетрадиційна. Хлопці полюють на щурів із рогатками в руках.