Чимало легенд та розповідей пов’язано зі середньовічними підземеллями Львова. Через розгалужену систему підземних ходів місто Лева нагадує мурашник. А для того, щоб детальніше про це дізнатися, кореспондентка “ВЗ” вирішила зробити екскурсію підземним Львовом.

“Наш маршрут охоплює три підземелля, - розповідає екскурсовод Петро Радковець. - Це підземелля костелу Петра й Павла ордену Єзуїтів, підземелля Преображенської церкви та “Аптеки - музею”. Ми розпочали нашу екскурсію від статуї Фортуни в Етнографічному музеї.

Першим відвідали Єзуїтський костел. У Львові єзуїти з’явилися на запрошення єпископа Яна Дмитра Суліковського у 1584 році. У 1610-1630 роках, за проектом головного архітектора ордену Єзуїтів, італійця Джакомо Бріано, збудовано костел. Взірцем для львівського храму свого ордену він обрав римський костел Іль Джезу - перший бароковий храм Європи. З костелу Петра й Павла ордену Єзуїтів розпочалася епоха бароко у Львові.

Підземелля храму набагато старші за саму будівлю. Підлогу, вимощено пальчаткою - цеглою, технологія виготовлення якої застосовувалась у XII-XV століттях. Фресковий розпис, що є у підземеллях цього костелу, на жаль, у значно гіршому стані. Найцікавішим об’єктом у криптах костелу є, безперечно, алебастровий саркофаг XVIII століття, що призначався для архієпископа Вижицького. Колись у підземеллях ховали найдостойніших людей. Та наприкінці XVIII ст. ці поховання почали нищити, і повністю вивезли у радянські часи. Залишились тільки місця, в які ставили труну.

З цими підземними галереями пов’язана середньовічна легенда про Чорного Монаха.

Розповідають, що колись до Львова прийшов чернець з іншого монастиря. Він не хотів бути простим монахом, тому почав бунтувати. Це сприйняли як гріх, і монаха закрили у келії - вимолювати у Бога прощення. Через деякий час до нього прийшов чоловік, його впустили, та незнайомець довго не виходив. Коли ченці прийшли перевірити, що трапилось, у келії вже нікого не було. Тільки на підлозі лежав невеличкий клаптик паперу, написаний кров’ю. Це був контракт, за яким монах продав свою душу дияволу. І от з того часу аж до наших днів львівськими підземеллями ходить Чорний Монах. Кожного зустрічного він питає, чи не бачили незнайомця, бо він хоче скасувати той договір...

Після оглядин Єзуїтського костелу на нас чекала екскурсія підземеллям церкви Преображення Господнього. Коли проходиш у важкі залізні двері, в обличчя вдаряє холодна вогкість підземелля.

Вражають розміри підземних галерей та чудова акустика. У середньовіччі більшість храмових підземель використовували як місце для поховань. Не були винятком й підземелля костелу Святої Трійці ордену Тринітаріїв, які на цьому місці звели свій храм на початку ХVІІІ ст. На сьогодні ці давні поховання не збереглись, а людські кістяки, що було віднайдено після 1991 року (коли церкві повернули підземелля), поховано у спільній могилі під кам’яною плитою.

Найбільше в підземеллі вражає своїми розмірами центральний зал - ідеальне місце для зйомок фільму про часи лицарської доблесті та честі. Майже сто років тому монахи-тринітарії були господарями свого монастиря, храму та підземного ходу, який їх з’єднував і зберігся до наших днів.

А завершився наш екскурсійний маршрут у підземеллях “Аптеки-музею”.

Аптеку “Під Чорним Орлом” було засновано 1735 року військовим фармацевтом Натовпом. А з 1966 року на базі діючої аптеки було створено Музей історії фармації.
Підземелля аптеки - це підвали давнього житлового будинку Львова. Тут зберігали не лише ліки, а й лікувальні вина...

© Високий Замок - інтернет версія