Мерехкотіння кількох десятків свічок створювало неповторну гру тіні на кам’яних арочних стелях підземелля тисячолітньої кам’яниці. Пронизливий холод,гулка тиша і ось ця гра світла і тіні... Здавалось, що фізично відчуваєш, як до тебе звертаються, а іноді навіть торкаються, душі наших предків.

Львів - старовинна галицька столиця. Заснований у 1256 році, він зазнав чимало перебудов. Змінювались часи, що приносили з собою нові архітектурні смаки. Разом з ними приходили нові архітектори та технології будівництва. Запеклі війни, нищівні пожежі та ще чимало інших факторів багато разів змінювали обличчя міста. На фундаментах старих, зруйнованих людьми і часом споруд згодом поставали новозбудовані. Незмінним залишалося одне – його підземелля. Щоб приховати від небажаного ока приватне життя, для військових або політичних потреб, глибоко під ними створювались підземні переходи, галереї, лази, схови тощо. Маючи в захищеній оборонним мурам площі всього 36 гектарів, місто росло не тільки у висоту (львів’яни доречі, одними з перших побудували на західній Україні три і навіть чотириповерхові будинки), воно поступово розросталося і вглибину, створюючи невидиму для ока стороннього архітектуру підземного Львова.

Тривалий час львівські підземелля так і залишались ще однією легендою старовинного міста. Однак не так вже і давно, завдяки наполегливій та самовідданій праці групи ентузіастів з мистецької галереї «Равлик», подорожі деякими підземеллями Львова стало не тільки реальністю, але й захопливим дійством, яке, повірте, залишає в душі спогади на все життя. На одній з таких прогулянок побував і кореспондент «Армії України».