Діггери: діти підземелля! Понеділок, 23.10.2017, 01:06
Головна | Зареєструватись | Інстал Вітаємо Вас Гість | RSS
Навігація по сайту

Категорії статей
Діггерські об'єкти... [0]
Пізнавальні! [5]
Про підземелля.... і мешканців [2]
Діггерство: звіти.... [1]

Головна » Статті » Про підземелля.... і мешканців

Підземне полювання
Гра почалася

У дитинстві всі хлопці роблять рогатки. Це зброя хуліганів всіх часів і народів. Почалася історія підземних мисливців саме в виготовлення Андрієм першого рогача.

„Було це у шостому класі, - розповідає Андрій, - робити рогатку мені допомагав батько. Він не бачив у цьому нічого дурного. Чому б не постріляти? Головне, щоб не по людях і не по вікнах...”

Андрій похвалився рогаткою своїм товаришам, а на ранок наступного дня вся компанія вже була озброєна до зубів. Спочатку стріляли по пустих склянках, потім спробували полювати на голубів, та вбивши першого птаха злякались. Виявилось що смерть це огидно і зовсім не весело. Хлопці склали джентльменську угоду – ніколи більше не стріляти у птахів.

Якось, граючи в карти на балконі Павла хлопці побачили у дворі величезного щура. Не вговорюючись вони вихопили зброю і відкрили вогонь. Попасти у біжучого через двір пацюка не вдалось нікому, але з цього моменту хлопці знали на що будуть полювати.

Здобич шукали по підвалах і смітниках, розбились на дві команди: Андрій з Павлом, Василь з Едіком. Почали вести рахунок.

Любительські полювання тривали три роки. Потім, завдяки випадку, хлопці опинились під землею. Цей випадок вони вважають початком своєї професійної кар’єри...

Бомбосховище

Хлопці живуть у районі Привокзальної. Цей район ніколи на відсутність щурів не страждав. Одним з улюблених місць полювання був двір п’ятої поліклініки, смітники якої завжди були переповнені, а великий розмір двору дозволяв розстрілювати щурів здалека, як у тирі.

Якось, обслідуючи цей двір, хлопці знайшли незакритий люк закинутого бомбосховища. Збігали за ліхтариком, по іржавій драбині спустившись вниз і опинились у великому, заваленому сміттям, приміщенні. Хлопці були не самі, промінь ліхтарика висвітив з десяток щурів, які повзали серед мотлоху.

Перелякані дослідники миттю видряпались на свіже повітря, але скоро страх пройшов і вони знову спустились вниз – на полювання.

Як попасти у підземний Львів

Протягом кількох місяців хлопцям вдалося знайти ще кілька незакритих бомбосховищ. Підземне полювання почало подобатись, та бомбосховища почали набридати. Знаючи, що під Львовом мають бути підземні ходи мисливці засіли за історичну літературу. Історія Чорного Ченця, привид якого блукає у підземеллях монастиря ордену єзуїтів, що розташований на куті площі Івана Підкови і проспекту Свободи, та підземного ходу між чоловічим монастирем бернардинців і жіночим монастирем кларисок, у якому вони, за легендою, придавались любовним утіхам і живцем закопували народжених в гріху немовлят, тільки підігріло цікавість. Але даних як попасти у підземелля у літературі не містилось. Пройшлось шукати самим.

„Доки споруди цитаделі не почали приватизувати було простіше, вони всі з’єднані підземними ходами, у які можна було попасти через зруйновані бастіони та вентиляційні шахти, - каже Едуард, - а взагалі, під землю можна потрапити у самих неймовірних місцях”.

Хлопці розповіли мені, що одне з таких місць знаходиться у самому центрі міста. На вулиці Коперніка, трохи вище школи №9, знаходяться ворота, повз яких всі ми неодноразово проходили. От тільки кому на думку може спасти, що через діру нагорі одного з стовпів, що ці ворота підтримують, можна було попасти у величезну печеру під дорогою. З печери вів хід, який, на жаль, сильно завалився, і куди він веде, мисливцям не вдалося дізнатись. Є також кілька будинків, з підвалів яких можна попасти під місто і навіть дійти до підземних берегів ріки Полтви.

Професійні мисливці

Обладнання, з яким обидві пари спускаються під землю, вже далеко не дитячі іграшки. Хлопці придбали шахтарські каски та респіратори. Рогатки перетворились на справжню зброю. Тепер вони мають дротяний каркас, який кріпиться пасками до передпліччя, і оснащені тугими жгутами. Металева кулька від підшипника, випущена з такої рогатки, пробиває жестяну банку з під пива наскрізь. Якщо попасти з такої рогатки пацюку в голову – він приречений. Стріляють хлопці не тільки кульками від підшипників. В хід іде каміння, гайки та навіть заточені монети. У велику купу пацюків добре стріляти плоским каменями, вони рикошетять і можуть зачепити кілька тварин. Щоправда, рикошет може повернутись і до хазяїна. Про один з таких випадків нагадує шрам, який красується в Василя на лобі.

Кількість забитих пацюків теж вражає. Андрій та Павло за вісім років полювань вбили 623 пацюка, Василь та Едуард - 587. Такими показниками не кожна санепідемстанція може похвалитись.

На що полюють під землею

Пацюки бувають різні: чорні, сірі, великі та малі. За двох ціняться білі пацюки. На берегах підземної Полтви зустрічаються пацюки, які не мають шерсті. Вони більші за звичайних і мають гладку, блідо-жовту шкіру. Такі рідкісні екземпляри прирівнюються до п’яти звичайних пацюків.

Одного разу хлопцям вдалося знайти під землею старовинну шаблю і ніж з кістяним руків’ям. Їх продали за кілька сотень доларів. Більше старовинних речей не траплялось. Можливо, тому, що спеціально мисливці-спортсмени їх не шукають. А от людські кістки знаходять часто. Це звичайне явище. Розмовляли ми в Андрія вдома, і він охоче продемонстрував мені два черепи, які використовує як підсвічники. Скажу чесно, облиті воском черепа, на яких горять свічі, справляють незабутнє враження.

Живих людей під землею хлопцям зустрічати не доводилось, але один загадковий випадок з ними таки стався. Якось вони вийшли на берег Полтви. Чорна вода стрімко пливла повз мисливців. Променю ліхтарика не вистачало, щоб побачити, що робиться на другому березі, і Василь вистрілив з рогатки у пітьму. Здалека почувся крик болі.

Хлопці розказують, що вони були панічно налякані і, відпихаючи один одного, кинулись до вузького проходу, з якого щойно вийшли. Отямились лише через півтори години, коли вибрались назовні. Після цього випадку два тижні під землю не спускались, але потім подумали, що Василь міг випадково попасти у когось зі сталкерів, які, скоріш за все, нишпорять під Львовом у пошуках скарбів.

„Навряд чи тільки ми спускаємось під землю. Нам відома лише маленька частина підземного лабіринту. Я читав, що від Львова є підземні ходи, які ведуть до самого Олеського замку. Повинні ж бути історики, археологи, які все це вивчають”.

Львів, загадкове місто, про яке навіть самі львів’яни так мало знають. Скільки таємниць зберігають твої стіни і підземелля? Що там під нашими будинками? Одне ми знаємо напевно – там криси, на яких можна полювати.

(с) Хай Вей

Джерело: http://www.beskyd.lviv.ua/viewtopic.php?t=704&postdays=0&postorder=asc&start=30

Категорія: Про підземелля.... і мешканців | Добавив: eXtremal (08.09.2008)
Переглядів: 1436 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
Добавляти коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.
[ Зареєструватись | Інстал ]

Місце інсталу
Логін:
Пароль:

Пошук
 

Лінки по темі

Статистика

Copyright Andrey © 2017 Безкоштовний хостинг uCoz